психічний

-а, -е.

1) Прикм. до психіка. || Який стосується психіки. || Пов'язаний з внутрішнім світом людини, її настроєм, почуттями тощо; душевний. || Пов'язаний із порушенням психіки.

••

Психі́чна ата́ка — атака, що розрахована на пригнічення психіки і волі противника і вносить паніку в його ряди.

Психі́чна дисоціа́ція — порушення внутрішнього зв'язку, послідовності та погодженості психічних процесів.

Психі́чне наванта́ження — навантаження стосовно психічних функцій людини, яке полягає в прийомі та переробці інформації.

Психі́чне розще́плення — порушення єдності психічної діяльності у вигляді розпаду логічної і змістовної єдності розумових процесів.

Психі́чний ро́зпад — глибоке порушення психічної діяльності, яке характеризується повною зупинкою всіх розумових процесів.

Психі́чний склад ; Психі́чна організа́ція — а) особливості психіки певної людини; б) особливості психіки людей певної нації, які склались у процесі історичного розвитку.

Психі́чний стан — а) ознаки психічної діяльності, які характеризують її в даний час; б) (у психіатрії) сукупність ознак психічного розладу.

Психі́чні проце́си — окремі прояви психічної діяльності людини, що умовно виділяються як самостійні об'єкти дослідження.

Психі́чні хворо́би — розлади психіки людини, що виявляються у втраті здатності правильно відображати навколишній світ і реагувати на нього.

2) у знач. ім. психі́чне, -ного, с. Те саме, що психіка.

3) у знач. ім. психі́чний, -ного, ч.; психі́чна, -ної, ж., розм. Людина з хворою психікою.